Чим тарілка, світильник і ваза складніші за чашку?
Кожен із цих виробів має своє слабке місце. Тарілка найчастіше лопає під час сушіння. У світильнику зайвий відрізаний шматок назад не приліпиш, а у вазі легко проткнути стінку, вибираючи глину петелькою.
Тарілку роблять із пласта, тобто глини, розкатаної качалкою, як тісто. Як застерігає Ярослав: «Виглядає доволі просто, але тарілки - це те, що дуже часто лопає». Якщо просто відрізати шматок і розкатати його в корж, тарілка вийде швидко. Але шанс, що вона лопне під час сушіння, становить 30-40%. Надійніше, хоч і довше, зібрати тарілку з кульок завбільшки з горіх. Кожну сплющ долонею в пластинку і клади трохи внахлест на попередню, а потім вирівняй усе сухою качалкою.
Світильник-будиночок вирізають із пласта, як розгорнуту коробку: основу і чотири стіни, які потім піднімають. Тут важить точність різу, бо замазаний стик зверху не видно, але якщо потягнути, деталь відійде саме по ньому. Тому ніж тримай під прямим кутом до глини і протягуй його по лінії, а не пиляй.
Вазу ліплять із цільного шматка. Спершу йому дають форму, потім розрізають навпіл струною. Шпажкою намічають, де пройде стінка, і вибирають кожну половинку, як авокадо, тільки петелькою замість ложки. Стінку лишають завтовшки з палець, і під час вибирання її легко проткнути, тож дірку доводиться латати. На уроках до вази доходять уже після чашок, тарілок і підсвічників.
| Виріб |
Як ліплять |
Пастка для першого разу |
| Чашка |
кільця з ковбасок на круглому дні |
тонкий низ ламається під верхніми кільцями |
| Тарілка |
корж із пласта |
лопає в сушінні |
| Світильник |
пласт як розгорнута коробка |
зайве відрізане назад не тримається |
| Ваза |
цільний шматок вибирають петелькою |
стінку легко проткнути |
Де новачок помиляється, коли ліпить першу чашку?
У товщині стінки. Хочеться одразу ліпити тонко, але тонкий низ не витримає сьомого-восьмого кільця і почне ламатися. Тому кожне нове кільце просто клади на попереднє і загладжуй стик, не витягуючи стінку вгору. Тоншою її роблять уже наприкінці.
Чашку збирають з ковбасок, тобто розкатаних руками валиків глини, які кільцями кладуть одне на одне. Перед кожним новим кільцем верх стінки процарапують, і товста стінка це витримує, а тонку подряпина просто розріже навпіл. Коли висоту набрано, стінку щипають пальцями з двох боків, і вона водночас тоншає, піднімається і розширюється.
«Якщо десь під час заглажування ви бачите, що десь дуже ковбаска нерівно лягла або десь там яма получилася, ви можете добавити глину.»
— Ярослав Чабанюк, автор курсу
Для цього візьми шматочок глини, доклади на криве місце і загладь пальцями, доки шва не стане видно. Так чашку можна поправляти на будь-якому кільці.
Якого розміру робити першу річ?
Невеликого або середнього. Що більший діаметр тарілки, то легше її зламати і то більше шансів, що вона лопне. Тому для першого разу беруть звичайну столову тарілку на 22 см.
З великим шматком глини новачку теж важче впоратися, бо його довго натискати й розкатувати. Як пояснює Ярослав, простіше «роз'єднати на дві частини і зробити два поменше»: так піде менше сил і часу.
Розмір рахуй з поправкою на усадку: висихаючи, глина меншає. Тому до задуманого розміру додай 10%, і для тарілки на 22 см коло обведи на 2 см ширше.
Першу вазу теж ліплять невеликою. Ще до вибирання з цільного шматка відрізають зайве, щоб він рівно стояв і не гойдався, а основу роблять ширшою. Широка основа заважає котам перекинути вазу, хоча Ярослав визнає, що коти однаково перевернуть.
Першою найпростіше зліпити чашку, а складніші речі - вже після неї. На курсі «Гончар вдома» 15 уроків: чашка, тарілка, світильник, ваза, випал і глазурування.