Що робити першого вечора, а що щодня?
Першого вечора виписуєш і спалюєш образи, а подяки пишеш так, ніби за все своє життя. Далі щодня перед сном дякуєш уже за прожитий день і пишеш листи тим, на кого ще ображаєшся.
Ольга пояснює, що людина, яка ображає, дає тобі усвідомити, що ти робиш не так щодо себе. Образу відпускаєш лише тоді, коли усвідомлюєш, чого ця людина тебе навчила. Тому в листі дякуєш саме за цей урок. Лист вдячності при цьому не зобов'язує дружити чи спілкуватися з людиною. Докладніше - Чи треба спілкуватися з тим, хто образив, щоб відпустити.
- Випиши - усі свої образи в блокнот
- Спали записи - з думкою «відпускаю»
- Напиши листи - подякуй людям, які образили, за урок
- Додай подяки - хоча б п'ять речей, за які дякуєш сьогодні
- Повторюй - листи щовечора, поки не пробачиш
Чому так важко пробачити, коли було дуже боляче?
Бо що глибше тебе зачепили, то важче пробачити. Ольга це визнає і каже, що сама робила ці техніки, бо частину образ їй було важко пропрацювати.
«Я розумію що вам було боляче коли хтось там вам зробив боляче вам тому важко пробачити»
— Ольга Вовчок, авторка курсу
Але якщо жити далі з образою, краще життя так і не почнеться. Поки стоїш обличчям до минулого, ти стоїш спиною до майбутнього і не рухаєшся вперед. Тому, за словами Ольги, час пробачити вже прийшов, а почати можна з сьогоднішнього вечора.
Легшати буде поступово. Образа схожа на мотузку на шиї, і з кожним листом її попускає трохи більше. Дихати стає вільніше, а світ видно світлішим, ніби в інших фарбах. Ольга знає це не з чуток: вона пройшла цей шлях сама.
Як пробачити собі, якщо боляче через власний вчинок?
Якщо шкодуєш про власний необдуманий вчинок, напиши лист пробачення й собі. У ньому ти пробачаєш себе і дякуєш собі. Ольга радить писати такі листи так само, як листи іншим людям.
Пробачити себе легше, коли пам'ятаєш: якби люди були ідеальними, вони були б ангелами. Як каже Ольга: «всі ми прийшли в цей світ щоб ставати кращими всі ми маємо право помилятися». Свої помилки кожен робить через незнання, і саме через помилки людина вчиться й росте. Тому настав час пробачити і собі, і всім навколо.
Навіщо до листів додавати щоденник вдячності?
Щоб щовечора бачити, скільки всього в тебе є: для цього записуй хоча б п'ять подяк за день. Ольга каже, що з кожним днем приходить більше розуміння, за що ти можеш дякувати і наскільки ти щаслива людина.
Пиши перед сном і в певному порядку. Спершу подякуй собі та випиши, за що ти молодець. Потім подякуй людям, які тебе оточують, аж до дрібниць. Як розповідає Ольга, вона дякує навіть тим, «хто придумали кафе в яких я зранку п'ю каву».
Так само дякуй за речі, якими користуєшся щодня. Спершу список вийде довгим, бо підсумовуєш усе життя, а згодом вечірній запис стане коротшим.
Коли з образою варто йти до фахівця?
Якщо пережите залишило травму, самостійних вправ замало: звернись до психолога чи психотерапевта.
Самостійна практика розрахована на те, що лежить на поверхні і що можна помітити самому. Ольга прямо каже, що посттравматичний синдром - це індивідуальна робота, яку самому не пропрацювати. Так само з глибшими установками, які не виходить виявити самостійно: їх розбирають на індивідуальній сесії з фахівцем.
Образу відпускають письмово: виписати, спалити й дякувати щовечора. На курсі «PRO Щастя» практику з листами вдячності розібрано в уроці про душу, одному з 9.