Хто, крім психологів, може створити свою гру?
Свою гру можуть створити бізнес-консультанти, вчителі, кар'єрні консультанти, піар-менеджери, тарологи, нутриціологи, дизайнери й косметологи. Як каже Юлія Шпилевська: «можна створювати трансформаційні ігри будь-кому будь-яким професіям».
Причина проста: гра допомагає залучати клієнтів і донести до них свою систему та свій підхід. Тому кожна професія робить гру під своє завдання. Бізнес-консультант робить ділову гру на зразок «Монополії», яка допомагає розібратися, що відбувається з бізнесом. Вчитель фізики робить поле, де учень з'єднує деталі за схемою, і якщо все правильно, вмикається світло.
Нутриціолог будує гру як ланцюжок запитань. Під час гри він розпитує учасника, як той веде здоровий спосіб життя, як харчується і які вітаміни приймає. З цього ланцюжка він вибудовує учаснику правильне харчування.
Чому без психологічної освіти гру створити важче?
Бо без базової освіти незрозуміло, на що спиратися, які концепції існують і як їх застосувати. У психологічній грі ця опора обов'язкова: в її основу закладають теорію відомих психологів, перевірену роками.
«перша така найпоширеніша помилка - це відсутність базової психологічної освіти»
— Юлія Шпилевська, перинатальна психологиня, ведуча й авторка трансформаційних ігор
Професія не закриває дорогу до гри, складність саме в базі: без неї розробити гру дуже важко. Поруч Юлія ставить ще одну помилку. Це братися за свою гру, ніколи не гравши в інші психологічні ігри. Без такого досвіду незрозуміло, як вони працюють і які алгоритми діють під час гри.
На що спиратися, якщо в тебе немає психологічної освіти?
На одну відому концепцію і книги про неї. Коли концепцію обрано, Юлія радить обкласти себе книгами з цієї теми. З кожної можна взяти щось корисне для гри.
Так вона працювала над грою «Шлях до материнства». Її робочий стіл був закладений книгами про материнство, вагітність, безпліддя, психосоматику і страхи. З кожної книги вона виписувала, що можна взяти для гри, навіть для окремих карток. Цей «етап він найважчий», бо спершу треба зібрати всю інформацію, а потім розкласти її по картках.
Другу опору дають колеги. Готову гру Юлія радить обов'язково тестувати з психологами, які працюють саме з цією темою. Вони можуть дати рекомендації, щось доповнити або допомогти змінити. Як провести такі тести до друку, описано в статті Як протестувати свою гру перед друком.
Як відома теорія стає полем гри?
Теорію закладають у поле, клітинки й картки гри. Юлія показує це на трикутнику Карпмана для гри про конфлікти підлітків. Поле в ній має форму трикутника, яким учасники ходять кроками в обидва боки.
- Візьми ролі - з теорії: переслідувач, рятівник і жертва
- Постав старт - на роль жертви: з нею найчастіше приходять на гру
- Напиши ситуації - учасник тягне картку і розбирає, як діє в ній
- Додай шанс - картки з підказкою або новою роллю
- Зроби фініш - виходом із трикутника
Так учасник за одну гру кілька разів змінює ролі: жертва після картки шансу може стати переслідувачем чи рятівником. Як пояснює Юлія, він може «подивитися на ситуацію з усіх сторін». Шукаючи вихід із трикутника, він пропрацьовує кожну роль, і в цьому сенс такої гри.
Професія не заважає, якщо гра стоїть на перевіреній теорії. На курсі Юлії Шпилевської 14 уроків: від теми й концепції гри до її продажу.