Яка історія змушує догорнути сторіс до кінця?
Та, після перших слів якої глядачеві вже цікаво, що буде далі. Для цього почни сторіс, як казку: перші слова - про історію конкретного героя. Ангеліна Шаламай наводить приклад сторіс, що починається з історії дівчинки Мар'янки, і після неї хочеться дізнатися продовження.
Далі історія має кудись привести. Ангеліна показує це на сторіс ілюстраторки. Дівчина розповідає, як приїхала до батьків, і згадує улюблену собаку, яка померла. Вона малює портрет собаки, а потім вирішує запропонувати такі самі ілюстрації іншим власникам собак. У кінці вона підводить глядача до поста на цю тему. Ангеліна називає цей приклад ідеальним сторітелінгом, бо все розказано м'яко і веде до цільової дії. Так само можна побудувати і свою сторіс: особистий момент, ідея, що з нього виросла, і в кінці дія для глядача.
Щоб кінець зв'язався з початком, скористайся прийомом чеховської рушниці. На початку сторіс згадай якийсь момент. У кінці повернись до нього і нагадай глядачеві, що цей момент уже звучав на початку. Як пояснює Ангеліна Шаламай, про такий прийом кажуть: «в кінці воно завжди вистрілює».
Як утримати увагу посередині сторіс?
Посеред розповіді зупинись і встав несподіваний факт або жарт. Потім повернись до історії і веди її далі у своєму темпі. Як пояснює Ангеліна Шаламай, історія рухається, а в якийсь момент «обривається несподіваним фактом або якимось жартом». Такий обрив підсилює увагу аудиторії.
Жарт тут працює не як прикраса. Гумор, за словами Ангеліни, допомагає людині не нудьгувати і стежити за історією, а такі ліричні відступи зближують глядача з оповідачем. Тому вставка має бути доречною, а не жартом заради жарту.
Як незакінчена розповідь тримає слухача, показує історія Шахерезади, яку Ангеліна розбирає як техніку рамки. Шахерезада розповідає цареві казку, але не закінчує її. Щоб дізнатися закінчення, цар змушений зберегти їй життя. Наступної ночі вона закінчує казку і одразу починає іншу, теж не закінчуючи. Ангеліна цінує рамку за відчуття, що ти сидиш поруч з оповідачем. Так слухають містичні історії біля вогню в лісі.
Як перевірити сторіс очима глядача?
Подивись на сторіс так, ніби ти людина, яка за тобою слідкує. Тоді відповідай на три питання: чи це цікаво, чи глядачеві все зрозуміло і наскільки легко сприймається інформація. Ангеліна Шаламай радить ставити їх постійно, бо вони допомагають будувати хорошу історію.
Коли дивишся очима глядача, легше обрати сюжет чи техніку для своєї історії. А зрозумілість найпростіше перевірити так. Уяви, що розповідаєш цю сторіс маленькій дитині, і спитай себе, чи їй буде зрозуміло й цікаво. Ангеліна формулює це правило так:
«Уявіть, що ви доносите інформацію маленькій дитині: наскільки їй буде зрозуміло те, що ви розповідаєте, а також цікаво. Ось цим і керуйтеся.»
— Ангеліна Шаламай, авторка курсу
Тому розумні слова зі сторіс краще прибрати. Навіть коли тема складна, глядач хоче зрозуміти саму тему, а не те, скільки складних слів ти знаєш. Так перевір свою останню сторіс по черзі:
- Цікавість - стань на місце глядача і спитай, чи цікаво йому
- Зрозумілість - перевір, чи все зрозуміло і легко сприймається
- Простота - прибери розумні слова і поясни, як дитині
- Середина - обірви розповідь несподіваним фактом чи жартом
Сторіс додивляються, коли історія веде до кінця, має поворот посередині і звучить просто. На курсі "Все про універсальний сторітелінг" ці техніки й поради розібрано на прикладах у 7 уроках.