З чого почати роботу з клієнтом-перфекціоністом?
Почни з переконання, на якому тримається перфекціонізм: якщо не зробити все ідеально, це провал. Перший крок - розвінчати ідею, що помилка дорівнює провалу. Тетяна радить міняти жорстку думку на гнучку, наприклад на таку: «Я маю право на помилки, я вчуся».
- Назви установку - наприклад, що працювати можна лише ідеально
- Перевір її - спитай клієнта, чи це стовідсоткова правда
- Подивись збоку - що клієнт сказав би другу з такою самою думкою
- Закріплюй щодня - клієнт робить справи на рівні «достатньо»
Щоб нова думка прижилася, запропонуй клієнту щоденник самоспостереження. Щоразу, коли клієнт помічає в себе перфекціонізм, він записує це і розбирає, що стало тригером. Наступного разу він пробує альтернативну поведінку, наприклад, робить справу на рівні «достатньо», а не ідеально.
Звідки в клієнта береться перфекціонізм?
Перфекціонізм - одна з ранніх стратегій виживання, тобто несвідомий шаблон, який допомагав дитині пристосуватися до складних ситуацій. Його логіка проста: бути ідеальним, щоб не критикували.
У дитинстві така стратегія допомагала, а в дорослому житті вона може вести до вигорання. Людина з нею намагається працювати бездоганно і не дозволяє собі помилок. Звідси постійний самокритичний внутрішній діалог і відмова від відпочинку, бо ще недостатньо добре.
«Клієнти з перфекціонізмом зазвичай мають високі очікування щодо себе, що створює хронічний стрес та нездатність задовольнитися власними досягненнями.»
— Тетяна Заверталюк, психолог, авторка курсу
Високі вимоги до себе роблять ставлення клієнта до себе постійно самокритичним. Страх помилки не дає йому розслабитися і тримає в постійному напруженні. А залежність від оцінки інших додає ще й потребу у визнанні, яка теж веде до вигорання.
Які цілі ставити клієнту замість ідеальних?
Став разом із клієнтом цілі не ідеальні, а реалістичні, на рівні «достатньо добре»: замість 100% прагнути 80. Коли робота зроблена добре, клієнт зупиняється, навіть якщо вона ще не ідеальна.
Ціль «достатньо добре» легше поставити, коли клієнт розрізняє важливе і неважливе. Як пояснює Тетяна: «Вчитися розрізняти важливе і неважливе. Не все повинно бути ідеальним». Для цього підходить матриця Ейзенхауера з чотирьох квадратів. Клієнт розкладає в них задачі: термінові й важливі, нетермінові й важливі, термінові й неважливі, нетермінові й неважливі. Так він бачить, які задачі важливі і які потрібно зробити саме сьогодні.
Щоб клієнт помічав, що вже робить достатньо, запропонуй практику «Я роблю достатньо»: щодня усвідомлювати свій внесок. Поруч із досягненнями хай він помічає, що робить для себе, що в ньому є прекрасного і чим він насолоджується. Так клієнт вчиться бачити, що його цінність не визначається продуктивністю. Як розписати день на трьох рівнях, від «виживання» до бонусного, читай у статті Що запропонувати клієнту, у якого зовсім немає сил.
Як навчити клієнта-перфекціоніста делегувати?
Практикуй з клієнтом делегування маленькими кроками, щоб він звик довіряти іншим. Почни з питання, яку частину обов'язків він може передати комусь іншому.
Перфекціоністу важко делегувати через страх, що інші зроблять гірше. Звідси думка, що ніхто не зробить краще, і людина працює понад норму. Тому розділи з клієнтом зону відповідальності: що справді його, а що ні. Так йому легше відпускати контроль і вчитися, як каже Тетяна, «приймати, що інші теж можуть робити добре».
Поруч із делегуванням тренуй маленьке «ні» в робочих ситуаціях. Наприклад, коли клієнту пропонують понаднормове навантаження, він відмовляється і обирає себе. Так поступово розтягується його сприйняття: достатньо добре працює так само, як ідеально, тим паче що ідеального не існує.
Перфекціонізм клієнта змінюють малими кроками: від установки до цілей і делегування. На курсі установки й дитячі сценарії, що ведуть до вигорання, розібрано у 12 уроках.