Чим провина відрізняється від сорому після переїдання?
Провина виникає через порушення власних правил і очікувань. Сором пов'язаний зі зниженням власної цінності через поведінку: клієнт думає «я нікчема», бо знову не стримався.
| Ознака |
Провина |
Сором |
| Про що |
порушення власних правил |
зниження власної цінності |
| Коли корисна |
якщо веде до здорової рефлексії |
не буває корисним |
| До чого веде |
до рефлексії |
до самокритики, тривоги й нових епізодів |
«Провина може бути корисною, якщо вона спонукає до здорової рефлексії, але якщо людина починає ідентифікувати себе через свою харчову поведінку, провина стає хронічною і переходить у сором.»
— Тетяна Заверталюк, авторка курсу
Тому психолог не прибирає провину клієнта зовсім, а стежить, щоб вона не стала хронічною. Бо хронічна провина й сором ведуть до самокритики, зниження самооцінки, тривоги і повторних епізодів переїдання через стрес.
Як допомогти клієнту почути свого внутрішнього критика?
Спершу допоможи клієнту відокремити власний голос від внутрішнього критика. Спитай, що саме він говорить собі після переїдання і чий це голос: його чи когось із минулого.
Впізнати критика допомагають когнітивні спотворення, якими він говорить. Чорно-біле мислення: клієнт або повністю контролює харчування, або повністю його втрачає. Катастрофізація: переїв, значить слабкий і не вартий успіху. Персоналізація: поганий, бо не втримав контроль.
Голос із минулого може належати батькам, тренерам чи дієтологам. Якщо в дитинстві клієнта карали або соромили за їжу, він може несвідомо засуджувати себе після кожного порушення власних правил. Далі спитай, як ця критика йому допомагає, а як шкодить. Як пояснює Тетяна, мета - показати клієнту, що «самокритика - це не факт, а внутрішній голос, з яким можна працювати».
Коли клієнт чує критика окремо від себе, запропонуй йому переписати історію про себе. Він пише дві історії. Перша - очима внутрішнього критика, де він слабкий і не може себе контролювати. Друга - очима внутрішнього друга, де він людина, яка вчиться будувати здорові стосунки з їжею. Так клієнт відокремлює себе від харчових звичок і помічає власний розвиток.
Які вправи дати клієнту після переїдання?
Після переїдання дай клієнту дві вправи на самоспівчуття: лист підтримки собі і щоденник самоспівчуття. У листі він підтримує себе, як друга, а не критикує. У щоденнику після кожного епізоду записує, що сталося без оцінки, які думки з'явилися і як підтримати себе зараз.
Лист підтримки собі клієнт пише після переїдання, щоб зменшити почуття провини. Опорне питання для листа: що б ти сказав найщирішому другові, який відчуває провину за переїдання? У прикладі з уроку клієнт визнає, що з'їв більше, ніж планував. Як пояснює Тетяна, далі в листі звучить: «це не означає, що ти погана людина». Так клієнт тренує самоспівчуття замість самозасудження.
Щоденник вчить клієнта відстежувати свої реакції після переїдання та змінювати їх. Поруч із ним клієнт робить ще три короткі записи. У кожного одна дія: записати думку й проаналізувати її, записати фрази підтримки або спитати тіло, чого воно зараз потребує.
- Аналіз думки - записати думку «усе втрачено» і перевірити, чи це так
- Підтримуючі фрази - записати фрази, якими підтримати себе
- Питання до тіла - чого тіло потребує: відпочинку, води чи руху
Якщо клієнт компенсує з'їдене блюванням, голодуванням чи навантаженнями, варто припустити розлад харчової поведінки: читай До якого лікаря направити клієнта з переїданням.
Коли клієнт картає себе, головне - відділити епізод переїдання від його особистості. На курсі "Робота з емоційним переїданням" є окремий урок про провину й сором, а всього уроків 12.