Чому українські голосні звучать інакше, ніж російські?
Бо українською артикулюють інакше: щелепа відкривається по-іншому, і голосна не скорочується. Тому одне й те саме слово звучить по-різному: «говорити» російською вимовляють як «гваріть».
«В нас в театральному інституті навіть казали про те, що є російська і українська щелепи.»
— Оксана Восканян, авторка курсу
Сама Оксана уточнює, що це умовність, а не фізіологія. Але різницю в артикуляції чути, і саме повна вимова всіх голосних надає українській мелодійності. Тому ковтати голосні не можна: так мова збіднюється.
Почути цю різницю найпростіше на парах слів. Саме так її показує й Оксана: те саме слово вона вимовляє спершу російською, а потім українською. Скажи вголос «говорити» обома способами, а тоді повтори українське слово, вимовляючи кожну голосну до кінця.
Як звучать українські приголосні порівняно з російськими?
Тверді приголосні в українській не пом'якшують, а дзвінкі не оглушують, хоча в російській пом'якшення допустиме. Тому ті, хто переходить з російської, пом'якшують звуки: українською кажуть «піч», а не «печ».
Ту саму звичку видає слово «менше». Його вимовляють без пом'якшення, бо м'якого знаку там немає. Як пояснює Оксана, це «найпоширеніша помилка яку я бачу в Інстаграмі» у тих, хто переходить з російської.
Твердо вимовляють губні б, п, в, м, ф, як у словах «дуб» і «степ». Так само твердо звучать шиплячі ж, ч, ш, дж: «річ», «свіча», «джаз». Лише перед «і» ці звуки пом'якшують трішечки, наполовину: «бігти», «пісок», «шість». Дзвінкі приголосні в кінці слова не оглушують, бо оглушений звук може змінити саме слово.
| Звук |
Як звучить з помилкою |
Як звучить українською |
| ч |
м'яко: «печ» |
твердо: «піч» |
| щ |
м'яко, одним звуком |
двома твердими звуками ш і ч: «дощ» |
| б у кінці слова |
як п: «грип» |
дзвінко: «гриб» |
Найлегше забути про тверду вимову саме в «щ». Щоб звикнути до неї, розкладай «щ» на ш і ч і промовляй її трохи перебільшено: «дощ», «плащ», «щавель», «щастя». У звичайній розмові так педалювати не треба, досить говорити акуратно.
Які помилки видають звичку до російської вимови?
Типова помилка тих, хто перелаштовується з російської, - «о», вимовлене як «а». В українській «о» ніколи не переходить в «а», тому таку вимову чути одразу.
Друга звичка з російської - оглушувати «в» до «ф». Українською цей звук не оглушують ніколи. Перед приголосним і в кінці слова він звучить як нескладовий «у», як у слові «любов». Вправи на цей звук зібрано в Як перестати вимовляти в як ф в українській мові.
Третя відмінність - звук «г». Український «г» має глибоке горлове звучання, а російська «г» вимовляється так, як українська «ґ». Тому Оксана й каже, що український «г» «просто невластивий російській мові».
З чого почати, якщо все життя говориш російською?
Почни з голосних, бо повнозвучні голосні - перше правило української орфоепії. Як радить Оксана, треба «весь час пам'ятати про те, що ви вимовляєте кожен звук, кожну свою голосну».
- Порівнюй пари слів - кажи слово російською й українською вголос
- Подовжуй голосні - у скоромовках, трохи утрировано
- Читай уголос - українську книжку, а не про себе
Після голосних берись за приголосні, поступово, по одній групі. Почни з дзвінких: промовляй уголос пари «набій - напій» і «лід - літ». Додавай дзвінкості першому слову пари і стеж, щоб звук не оглушувався. Наприкінці слова «лід» звучить саме «д», бо «літ» - це вже інше слово.
З приголосних одразу знадобиться прийом для кінцевого «г». Його не акцентують, а наголошують голосний перед ним: «сніг», «ворог». Тоді не доведеться хикати, і «г» прозвучить дзвінко.
Різниця з російською - у повнозвучних голосних, твердих і дзвінких приголосних. На курсі «Основи української вимови» 7 уроків про ці правила, зі скоромовками й наголосами.