Звук [в] не оглушується в українській мові, бо він є сонорним приголосним, який завжди зберігає дзвінкість. Натомість у кінці слів та перед приголосними він вимовляється як нескладовий [ў], схожий на короткий [у], але ніколи не переходить у глухий [ф].

Це одна з найважливіших відмінностей української орфоепії від російської. Як пояснює Оксана Восканян, диктор з 24-річним досвідом на телебаченні: "Звук в в українській мові ніколи не оглушується. А перед приголосним та в кінці слова вимовляється як нескладовий у".

Сонорні приголосні — це особлива група звуків, які за своєю природою не можуть оглушуватися. До них належать [в], [л], [м], [н], [р]. Вони мають більше голосу, ніж шуму, тому фізично неможливо їх зробити глухими.

Як правильно вимовляти звук [в]

У середині слова перед голосними звук [в] вимовляється звичайно: "вода", "говорити", "мова". Але в кінці слів він набуває особливого звучання — стає нескладовим [ў]. При цьому губи округлюються, ніби для вимови [у], але звук коротший.

Правильні приклади вимови: "любов" [любоў], "кров" [кроў], "чекав" [чекаў], "знов" [зноў]. За словами експерта: "Перед приголосними наш голосний и може наближатися до е, але звук в перед приголосним та в кінці слова вимовляється як нескладовий у".

Найгрубіша помилка — вимовляти "любоф", "кроф", "чекаф". Це одразу видає вплив російської мови, де таке оглушення є нормою. В українській це категорично неприпустимо.

Історія звуку [ф] в українській мові

Літера [ф] з'явилася в українській мові лише століття тому внаслідок росіянізації під час радянської влади. Автор курсу розповідає: "У 1922-23 роках відбувалося насильницьке зросіщення нашої мови. Українську мову упростили під російську".

До цього українці природно замінювали звук [ф] у запозичених словах. Навіть є історичні свідчення, що місто Фастів раніше писали як "Хвастів". Сьогодні в новітньому правописі, що повернувся до норм 1928 року, рекомендують замість "ефір" казати "етер", замість "міф" — "міт".

Техніка правильної вимови звуку [в]

1. Тренуй нескладовий [ў] — вимовляй "любов", округлюючи губи для короткого [у] в кінці слова.
2. Проговорюй перед приголосним [в] — в словах "вогкий" [вохкий], "кігтик" [кіхтик] звук [г] перед глухими вимовляється як [х].
3. Практикуй скоромовки — повторюй слова з [в] наприкінці: "любов", "кров", "морква", "мурашка".
4. Записуй себе — слухай, чи не "фикаєш" ти замість правильного нескладового [ў].

Важливо розуміти природу звуку. В російській мові [в] може оглушуватися, бо там він не вважається повністю сонорним. В українській це класичний сонорний звук, який фізично зберігає дзвінкість завжди.

Перші результати появляються через 2-3 дні усвідомленої практики. Треба промовляти слова повільно, акцентуючи на нескладовому [ў] в кінці. Через тиждень правильна вимова стає автоматичною.

Правильна вимова звуку [в] без оглушення — ключовий маркер автентичної української мови. Курс "Основи української вимови" присвячує окремий урок цьому складному звуку з детальними поясненнями природи сонорних приголосних та практичними вправами для відпрацювання нескладового [ў] в кінці слів.