Дзвінкі приголосні [б], [д], [з], [ж], [г] в українській мові завжди вимовляються дзвінко в усіх позиціях слова, включно з кінцевою. Головне правило — не оглушувати їх до глухих відповідників [п], [т], [с], [ш], [х], як це відбувається в російській мові.

Збереження дзвінкості — одна з характерних ознак української вимови. Як пояснює Оксана Восканян, акторка з 24-річним досвідом на телебаченні: "Дзвінкі приголосні ми завжди вимовляємо дзвінко і не оглушуємо до його відповідника". Це критично важливо, бо неправильне оглушення може змінити значення слова.

Як дзвінкість впливає на значення слів

Оглушення дзвінких приголосних не просто видає російський акцент, а може повністю змінити смисл. Наприклад, якщо сказати "грип" замість "гриб", "літ" замість "лід", "напій" замість "набій" — це вже інші слова з іншим значенням.

Звук [б] завжди звучить дзвінко: "хліб" (не "хліп"), "зуб" (не "зуп"), "дуб" (не "дуп"). Звук [д] теж зберігає дзвінкість: "сад" (не "сат"), "лід" (не "літ"), "мед" (не "мет"). За словами експерта: "Оглушення дзвінких приголосних для української мови недоречне".

Звук [з] вимовляється дзвінко в усіх позиціях: "джаз" (не "джас"), "зараз" (не "зарас"). Але є виняток — прийменник і префікс [з] перед глухими приголосними вимовляється як [с]. Наприклад, "з кавою" звучить як "с кавою", "зцідити" — як "сцідити".

Звук [ж] теж не оглушується: "ворож" (не "ворош"), "гараж" (не "гараш"). Звук [г] зберігає дзвінкість навіть в кінці слів: "сніг" (не "сніх"), "ворог" (не "ворох"), "берег" (не "берех").

Техніка правильної вимови дзвінких приголосних

1. Повільна вимова — промовляй слова повільно, стежачи за тим, щоб дзвінкість зберігалася до кінця: "сніг", "зуб", "лід".
2. Акцент на попередній голосній — більше наголошуй на голосному перед приголосним, тоді не доведеться ні оглушувати: "снíг", "ворóг".
3. Напівпом'якшена вимова — дозволяється напівпом'якшене вимовлення [г] перед [і]: "гість", "гідність".
4. Запис на диктофон — записуй себе і прослуховуй, чи зберігається дзвінкість до кінця слова.

Важливо розуміти різницю між українською та російською орфоепією. Автор курсу наголошує: "В російській мові дзвінкі оглушуються, в українській — ні". Тому коли переходиш з російської на українську, потрібно свідомо тренувати збереження дзвінкості.

Ефективна вправа для тренування — промовляти слова парами: дзвінкий-глухий варіант. Наприклад: "гриб-грип", "лід-літ", "зуб-зуп". Це допомагає відчути різницю та закріпити правильну вимову.

Перші результати з'являються через 3-5 днів щоденної практики по 10 хвилин. Треба промовляти скоромовки, де є дзвінкі приголосні в кінці слів, повільно контролюючи дзвінкість кожного звуку.

Правильна вимова дзвінких приголосних — основа української орфоепії та найпростіший спосіб позбутися російського акценту. Курс "Основи української вимови" присвячує цілий урок технікам збереження дзвінкості з практичними вправами та скоромовками для щоденного відпрацювання правильної артикуляції.