Чому на зміни потрібні тижні, а не один вечір?
Бо в дитини вже склалася схема «покричав - отримав», і на те, щоб її викоренити, потрібен час. Викорінює її не одне «ні», а щоденне повторення: на кожен крик дорослий відповідає тією самою підтримкою і не дає бажаного.
Евгенія пояснює це через дорослий приклад. Уяви, що магазин під домом, куди можна вийти навіть у піжамі, раптом переносять. Тепер треба вдягнутися, вдягти дитину й іти далі, і це виводить з рівноваги. Так само й дитина звикла до певних речей, бо їй так зручно і комфортно.
Тому терпіння потрібне насамперед дорослому. Як пояснює Евгенія, на ці два-три тижні важливо «виробити в собі цю систему в першу чергу потім вже в дитини». Тобто спершу дорослий сам день-два живе за новим правилом, а вже потім знайомить із ним дитину. Тоді дитина зрозуміє, що постійно відбувається одне й те саме. Як виглядає ця однакова підтримка під час істерики, розказано в статті Скільки триває дитяча істерика і що робити після неї.
Чому в одних дітей зміни йдуть швидше, ніж в інших?
Бо темп засвоєння в кожної дитини свій. Евгенія називає, від чого він залежить: дитина більш чи менш емоційна, інтроверт чи екстраверт. Важать також режим дня і ситуації в сім'ї.
«не турбуйтеся якщо наприклад учасниці пишуть що в них там вже вийшли круті результати А в вас ще там на першу ступінь Ви зайшли або навіть ще й не зайшли»
— Евгенія Кириченко, авторка курсу
Тому чужі швидкі результати не привід хвилюватися. Свій темп не гірший за чужий, і мірило успіху тут не нуль істерик. Евгенія чесно каже: «я не можу сказати що 100% їх не буде», бо кожна дитина має свій характер, темперамент і оточення. Але їх стає значно менше, коли дитина знає, що це за емоція і що з нею робити.
За даними HSE, служби охорони здоров'я Ірландії, істерики можуть тривати до трьох років і довше, а з віком слабшають. Якщо ж поведінка дитини серйозно тебе тривожить, HSE радить поговорити з патронажною медсестрою або сімейним лікарем.
Як пережити перші тижні опору?
Знати наперед, що дитина може плакати, кричати, падати й навіть відмовлятися від їжі, і стояти на своєму. Два-три тижні Евгенія називає мінімумом, який можна пережити.
«Уявіть собі два тижні набратись терпіння або ж терпіти наприклад ці істерики крики А в майбутньому і іншу поведінку мінімум до 18 років»
— Евгенія Кириченко, авторка курсу
За даними HSE, поступка не допомагає в довгій перспективі: дитина вирішує, що істерикою можна отримати бажане. Як не поступитися в магазині, розказано в статті Чи купувати дитині те, що вона просить, аби не істерила.
На ці два-три тижні Евгенія радить говорити з дитиною тими самими фразами-замінниками. Наприклад: розумію, тобі неприємно, але про мультик домовленості не було. Дорослий поступово привчає до цих фраз себе, а потім і всіх, хто оточує дитину. Якщо ж дитина вже кричить, допоможуть три кроки:
- Вдих і рахунок - вдихни, порахуй до 10 і говори з дитиною далі
- Та сама фраза - повтори ту саму фразу, а не вигадуй щоразу нову
- Без поступки - розраджуй і будь поруч, але не вмикай мультик за крик
Як зрозуміти, що зміни вже почалися?
Зміни видно з дрібниць, тому їх варто записувати в зошит або нотатки в телефоні, навіть найменші. Наприклад, дитина сама одягла шапку, хоча раніше не одягала.
Записувати варто не лише зміни в дитині, а й зміни в собі. Там, де раніше був би зрив, тепер вдалося спокійно пояснити, і дитина не влаштувала істерику. Це теж зміна, і вона йде в записи поруч із шапкою. Евгенія радить вести їх, доки не буде результату, заради якого все починалося. Як такий щоденник допомагає самому дорослому менше кричати, розказано в статті Як перестати кричати на дитину.
Джерела: HSE (служба охорони здоров'я Ірландії)
Строк змін тримається на постійності дорослого. На курсі «СТОП істерика» - 10 уроків про дії під час істерики, правила для сім'ї та розмову з дитиною.