З чого почати, якщо правил удома ще немає?
Почни зі списку для дорослих. Усі, хто щодня поруч із дитиною, прописують правила, які виконуватимуть і самі. Готовий перелік ділять на три частини за пріоритетністю і вішають на видному місці.
Порядок «спершу для себе» має причину. Уяви, що дорослий забороняє ходити взутим по квартирі, а сам проходить у взутті. Дитина бачить: кажуть одне, роблять інше. Коли слова і дії збігаються, це формує повагу і довіру до дорослих. А довіра, як пояснює Евгенія, працює проти істерик: «наявність довіри до дорослих зменшує кількість істерик».
Три частини списку відрізняються тим, наскільки правило важливе для сім'ї. Приклади нижче взято з уроків, а свій список кожна сім'я складає під себе.
| Частина списку |
Що в неї входить |
Приклад з уроку |
| Пріоритетні |
найважливіші правила, з них починають |
дитина сама вдягається |
| Менш пріоритетні |
не настільки важливі, але бажані |
збирати іграшки на майданчику і вдома |
| Найменш пріоритетні |
те, що можна запровадити пізніше |
не брати в магазині все підряд з полиць |
Далі список проходить такі кроки:
- Пропиши - правила побуту: їмо за столом, куртку вішаємо в шафу
- Повісь - список там, де його щодня бачать усі дорослі
- Випробуй - правило на собі, перш ніж пропонувати дитині
- Почни - з пріоритетних правил і йди до менш важливих
Скільки правил вводити одночасно?
Евгенія Кириченко радить одне правило на два тижні і не більше чотирьох на місяць. Нове правило дописують лише тоді, коли попереднє засвоєне і навпроти нього стоїть галочка.
Такий темп пояснюється тим, як працює звичка: правило запам'ятовується приблизно два тижні. Тому, щоб відучити дитину їсти перед телевізором, потрібно два тижні, а іноді й три.
Навіть одне велике правило краще ділити на підпункти. Якщо вчиш дитину прибирати за собою, спершу це лише одяг, а іграшки - коли з одягом уже виходить. Як пояснює Евгенія, інакше «вона не запам'ятає в неї буде каша в голові і додатковий стимул до істерики».
Як сказати дитині про нове правило?
Скажи коротко і саме в ту мить, коли правило діє: у сім'ї з'явилося нове правило, тепер їмо без телевізора. Не попереджай про це десь протягом дня, а кажи, коли ведеш дитину їсти.
Протест на старті очікуваний. Дитина може просити, плакати, відмовлятися від їжі, бо звикла їсти перед телевізором. Вона не розуміє, чому її ведуть туди, де вона дивилася мультики, а мультики не вмикають. Саме в цю мить дорослому важливо не зірватися.
«Ви маєте бути міцною скелею ви не маєте там кричати ви не маєте їй там розповідати цілу історію про шкідливість телевізора під час їжі»
— Евгенія Кириченко, авторка курсу
Тому не вигадуй загадкових історій про шкоду телевізора. Замість пояснень покажи правило на собі: бери дитину з собою на кухню і їж ложкою без телевізора. Так у дитини складається розуміння, що на кухні їдять, а не дивляться мультики.
Що робити, коли дитина перевіряє правило на міцність?
Спокійно нагадай правило. Як пояснює Евгенія, досить сказати: «ти пам'ятаєш, що в нас правило прибирати за собою». Діти й далі випробовують дорослих, навіть коли правило вже введене, і це вона називає розширенням кордонів.
Стояти на своєму варто, бо істерику викликає саме непостійність дій дорослих. Якщо ж дорослі тримаються правила, у дитини з'являється впевненість, що батьки постійні і як кажуть, так і роблять.
Буває, що правило порушилося, бо дитині погано і її шкода. Тоді не наголошуй на порушенні, а скажи, що бачиш, як дитині погано, і тому допоможеш. Коли дитина одужає, нагадуй правило знову і поступово.
Базові правила, як-от прибирати за собою чи лягати спати за режимом, можна тримати і вдома, і на відпочинку. Якщо ж вони там забулися, після повернення перевір, що дитина вже засвоїла. Забуте вводь спочатку і знову по одному правилу.
Правила приживаються, коли їх вводять по одному і дорослі виконують їх першими. На курсі «СТОП істерика» 10 уроків, з них окремий урок про те, як м'яко вводити правила.