Чому дитина не відвертається від батьків після крику?
Бо в дитини немає вибору, до кого йти по допомогу. Для неї батьки - найкращі люди, і Евгенія називає це аксіомою, яка не потребує доведення.
Тому навіть істерика при тобі говорить про довіру. Серед чужих людей дитина стримується, а при батьках ні, бо батьки - перші, кому вона довіряє. Чому так і що з цим робити на людях, пояснено в статті Чому соромно, що дитина кричить на людях, і що подумають.
«для неї батьки - це найкращі люди в світі Так це аксіома це не потребує доведення для дитини які які б не були батьки Вони для неї найкращі»
— Евгенія Кириченко, авторка курсу
Але бути найкращими людьми для дитини означає ще й бути для неї прикладом. Батьки показують дитині, як жити і як справлятися з емоціями. Тому важливо, що ти робиш після крику. Якщо ти спокійно назвеш свою злість і попросиш вибачення, дитина побачить, як дорослий справляється з емоцією.
Що насправді підточує довіру дитини до батьків?
Довіру підточують сором у відповідь на істерику і слова, які розходяться з діями. Для Евгенії істерика - це прохання про допомогу. Якщо на нього відповідають соромом чи сваркою, звертатися знову вже не хочеться.
Як радить Евгенія, під час істерики треба «Поставити себе на місце дитини». Уяви, що тебе соромлять чи сварять, коли ти просиш допомоги. Дорослий тоді піде по допомогу до когось іншого, а дитина ні, бо вибору в неї немає. Тому погрози забрати іграшки чи мультики лише розтягують істерику: до емоції додаються образи.
Друга причина недовіри - коли слова не збігаються з ділом. Якщо дитині сказано, що після їжі буде прогулянка, так і має бути. Відмовка про дощ чи брак часу для неї стає приводом не довіряти батькам. А коли ти кажеш і робиш одне й те саме, у дитини з'являються повага й довіра до тебе.
Як попросити в дитини вибачення після крику?
Підійди до дитини, спокійно попроси вибачення і назви свою емоцію. Евгенія пропонує говорити просто: «Вибач будь ласка що я на тебе накричала я була зла».
Після слів про злість поясни, що саме її викликало: наприклад, дитина тебе не чула або зламала іграшку. Евгенія каже, що вибачатися так абсолютно нормально. Так ти ще й навчиш дитину саму просити вибачення.
- Підійди - до дитини, щойно помітиш, що зірвався чи зірвалася
- Попроси вибачення - спокійно і щиро, без докорів дитині
- Назви емоцію - скажи прямо, що це була твоя злість
- Поясни причину - що саме тебе розлютило
Евгенія дає для цього домашнє завдання. Випиши ситуації з дитиною, за які тобі соромно, і навпроти кожної напиши вибачення. Іти вибачатися за давнє не треба, бо дитина може вже не пам'ятати. Вправа знімає внутрішню напругу і думки, що ти погано вчинив чи вчинила. А ще в пам'яті відкладається: якщо соромно, можна попросити вибачення. Як розібрати сам зрив, щоб наступного разу кричати менше, пояснено в статті Як перестати кричати на дитину.
Крик не обриває зв'язок з дитиною, якщо після нього прийти з вибаченням. На курсі «СТОП істерика» 10 уроків про істерики, правила вдома, вибачення і спокій батьків.