Чому мама сама зривається, коли дитина кричить?
Мама зривається не через сам крик, а через відчуття безпорадності, ніби з цим нічого не можна зробити. Це відчуття виростає з минулих спроб, коли з істерикою вже щось пробували робити, але не виходило.
Розпізнати безпорадність можна за власною реакцією. Якщо під час істерики хочеться крикнути на дитину, вдарити її чи заплакати, то прокинулось саме це почуття. Його легко прийняти за правду про себе: «я не справляюся».
Це почуття не лишається всередині мами. Як пояснює Евгенія, коли мамі хочеться плакати чи кричати, «дитина відчуває цю емоцію в неї ще більше іде ця агресія або протест». Отже, роздратування мами не зупиняє істерику, а розганяє її. Тому спершу мама заспокоює себе і лише потім іде до дитини, не навпаки.
Як швидко взяти себе в руки під час істерики?
Заземлись: знайди навколо чотири предмети на одну літеру. Ця техніка, за словами Евгенії, «дуже швидко може заземлити», тобто повертає в реальність. Коли предмети знайдено, зроби видих, і тепер можна йти до дитини.
- Знайди - поглядом чотири предмети на «П» поруч з тобою
- Видихни - коли знайдеш усі чотири
- Перевір думку - додай «я думаю» перед думкою «я безпорадна»
- Підійди - лише тепер присядь на рівень очей дитини
Слова «мені здається» чи «я думаю» перед думкою про безпорадність переводять фокус. Це вже не правда про тебе, а просто думка. Поки ти її промовляєш подумки, емоція трохи остигає, і діяти далі вдається спокійніше. Коли предмети шукати ніколи, а дитина падає й кричить, авторка радить простіше: вдихнути, порахувати до 10 і тоді говорити далі.
Чому дитині важливо бачити спокійну маму?
Дитина вчиться справлятися з емоціями, дивлячись на маму. Як мама поводиться зі своїми емоціями, так згодом поводитиметься і дитина. Тому спокій мами під час істерики потрібен не лише їй самій. Так мама власним прикладом показує дитині, як жити з емоціями.
«вам потрібні нерви вам потрібно бути врівноваженою вам потрібно розуміти Звідки йде ваша емоція І що з нею робити»
— Евгенія Кириченко, педагог, авторка курсу
Спокій мами дитина зчитує навіть посеред істерики. Усередині в неї буря емоцій, але вона бачить, що мама спокійна. Значить, мама може їй допомогти, і на неї можна покластися.
Від того, чи є в мами ресурс, залежить настрій усієї сім'ї. Мама в ресурсі навіть порушене дитиною правило нагадає з посмішкою. Мама без ресурсу може зірватися, кричати чи плакати. Тому, коли відчуваєш, що зараз зірвешся, скажи собі «стоп». Ця мить дає змогу заземлитися, а далі діє правило кисневої маски: спершу собі, потім дитині.
Як підійти до дитини, коли вже заспокоїшся?
Присядь на рівень очей дитини і коротко назви її емоцію. Не кажи «заспокойся», а запропонуй допомогу: скажи, що розумієш її злість, і спитай, чи обійняти її. Так дитина бачить, що мама готова допомогти, бо вона доросла і знає, що робити.
Говорити варто коротко, бо в момент істерики дитина мало чує. Довгі розмови про емоції лиши на потім, коли вона буде в спокійному настрої. Запропонуй погладити по голові чи взяти за руку, бо ти краще знаєш, наскільки твоя дитина тактильна.
Далі спитай дитину, посидіти поруч чи вона хоче побути сама. Скаже вийти, то вийди. Попросить лишитися, то обов'язково лишайся, і так дитина бачить, що її люблять у будь-якому стані. Головне - не кричати у відповідь і не впадати в істерику разом з дитиною. Інакше мама лише доливає масла у вогонь.
Спершу себе, потім дитину - на цьому тримається вся реакція на істерику. На курсі «СТОП істерика» з 10 уроків цьому присвячено окремий урок з алгоритмом дій і чек-листом.