Проблема з літерою "Ф" українській мові

Сьогодні ми розглянемо проблему з вимовою літери "Ф" в українській мові.

У 1922-23 роках відбулося насильницьке зросіщення української мови під впливом російської. Багато автентичних українських слів було вилучено зі словників і замінено на слова, схожі на російські. Наприклад, українське слово "багно" зараз частіше називають "болото", а "жмуток" замінили на "чок". Це призвело до втрати унікальності мови.

Літера "Ф" українській мові не властива, вона була запозичена із зовнішньої мови. Проте з часом ми так звикли до неї, що деякі слова вже вживаємо з цією літерою, хоча можна обійтися без неї.

З'явився новий правопис, який пропонує повернутися до старого правопису 1928 року. Наприклад, пропонується писати "етер" замість "ефір". Це може бути незвично, але правильно. В інших мовах, як правило, використовується літера "Т", а не "Ф".

Вибір за вами, чи відмовитися від літери "Ф" українській мові. Наприклад, у Києві побачити надпис, де літеру "Ф" замінили на "Х". Це нагадує, як у минулому заміняли звук "Ф" на "Х" у вимові.

Тож, хоча літера "Ф" є в українській абетці, можливо, варто переглянути своє ставлення до неї та використовувати її свідомо.

Правильна вимова звуку "ф" українською мовою

Цю літеру вживають найменше українських слів. Я не закликаю вас відмовлятися від використання літери "ф" у звичних вам словах, як, наприклад, "ефір" чи "міф", але я категорично стверджую, щодо вимови звуку "ф" там, де його і близько немає і не може бути.

Про що ж мова? Мова про ті самі славнозвісні оглушення, які ми вже розглядали раніше. У нас є прекрасний сонорний звук, в якому просто недопустимо в українській вимові оглушувати "ф", як це зазвичай відбувається в російській мові. Тож ми підійшли до надзвичайно важливого правила української орфоепії, яке слід запам'ятати: звук "в" в українській мові ніколи не оглушується. А перед приголосним та в кінці слова вимовляється як нескладний "у". Наприклад, слово "любов" вимовляємо "любов", а не "любов".

На жаль, Олександр Пономарьов цього правила не знав. Так чекав тебе, чекав, що сни здійснилися. Я ніколи нікому тебе не віддам, хочу бачити, чути, любити. Щодня я нікого ніколи ще так не кохав. Я так довго на тебе чекав. Обожнюю цю пісню, і такі мовні проколи мені не заважають нею насолоджуватися. Але щоб показати вам на прикладах, доводиться знаходити і вишукувати такі моменти. Олександр Пономарьов співає: "Я так чекав тебе, чекав, що сни здійснилися". Якби він знав правила, то співав би: "Я так чекав тебе, чекав, що сни здійснилися", і це можливо проспівувати якраз у пісенній формі.

Це допустимо, адже акторів навчають проговорювати перед "в" нескладний "у", і тоді вам ніколи не вдасться "фикнути" чекав, кохав, знову любов. Теж така нарочита гімнастика для наших губ, щоб звуки звучали правильно. Мовний апарат звикає, і ви уже ніколи не "фикнете". Матеріали для пропрацювання цих звуків я вам дам.

Наголос на правильній вимові

Запам'ятовуйте: по-людськи, не по-людськи. Полюбитися, але полюблюся, полюбишся. Лікарський, і в жодному разі не "лікарський". Йдемо далі. Часто в розмові ми робимо таку помилку, коли кажемо, що, наприклад, "мої відносини з чоловіком" чи "мої відносини з дружиною" гарні, хороші, або, не дай Бог, жахливі. Що ж тут не так? Слід запам'ятати: відносини можуть бути тільки тичні між державами, а між чоловіком та дружиною кажемо "стосунки".