Дзвінкі приголосні в українській мові

Сподіваюся, з голосними звуками в українській вимові ви вже розібралися. Звучимо повнозвучно, гучно, не ковтаючи жодної голосної. Тож настав час розібратися із нашими українськими приголосними. Їх набагато більше в українській мові, тому і часу ми їм приділимо теж більше.

• Деякі приголосні навіть окремо, бо є про що поговорити. Зараз ви бачите таблицю, де вказано, до якої з груп належить кожен наш приголосний звук. Є дзвінкі, глухі і сонорні приголосні, і від цього залежить звучання кожного звуку. Не лякайтеся, ми поступово будемо вивчати їхню вимову.

Сьогодні зупинимося на дзвінких приголосних. Тому відповідно я підібрала назву до цього відео: "Не глушіть себе: не глушіть вимову українських дзвінких приголосних". Це важливо, збереження дзвінкості одна з характерних ознак мови, тому оглушення приголосних для української мови недоречне.

• Дзвінкі приголосні завжди вимовляємо дзвінко і не оглушуємо до його відповідника. Ще є такий момент, що якщо ми оглушуємо нашу дзвінку, ми часто можемо змінити просто значення слова. Наприклад, "ніколи" не має звучати як "ни коли", бо ми захотіли сказати "гриб", а сказали "грип". "Гриб" - "грип" - додаємо звуку дзвінкості, і дзвук дзвінки звучить.
• Набій - напій, міняється слово відповідно. "Д" і "т", "лід" - "літ", прожили стільки. То "літ", але "лід". Говоримо в кінці "д" звінко. Звук "з" - скажімо у слові "зараз", "джаз" - бажано все-таки проговорювати дзвінку.
• Не зараз "не джаз", тому що це вже якась така відсилочка йде до російської мови: "ворог" - "ворог". Будь ласка, "г" - його відповідник "глухий" - "х". Не говоримо "сніг", "сніг", тільки "сніг", "дужка", "дужка" - міняється звук, міняється слово.
• Оглушення дзвінкості часто можна почути в піснях, коли виконавець не замислюється, як звучить остання буква, останній звук у слові: "на дощ", "на сніг". Ніколи б "я піти на сміх" - не "дощ і не сніг", "сніг" - "сміг". Тіна Кароль, безперечно, прекрасна співачка. Більше того, у вокалі можливо це і допустимо, тому що коли ти там на диханні вже доводиш до кінця це слово і ти не хочеш акцентувати.

Вимова приголосних звуків у словах

Прямо сніг співати з таким дзвінким г вокалом допускається так, як самі ми у віршованих формах допускаємо неправильний наголос. Правильно. Ну, ми, якби це тримаємо в лапках, але от у мові бажано все-таки дотримуватися орфоепічної норми.

Новий період творчості

Тіна Кароль у інтерв'ю Даніелю Саліму сказала: "Період творчості, не період". Ви тільки не подумайте, що я критикую Цумакарель. Ми всі помиляємося в нашій вимові. Може проскочити будь-який звук, якщо ми не замислюємося, як треба вимовляти те чи інше слово. Але для того, щоб ми з вами розібралися і звернули вашу увагу на можливі помилки в вимові, я даю ось такі приклади.

• Дзвінкі приголосні не оглушуємо.
• Вправи для опрацювання цих звуків обов'язково вам додам.

Винятки в вимові

Є винятки. Тут про них треба знати. І я мушу про них сказати: прийменник і префікс "з-" перед глухими приголосними вимовляється як "си". Наприклад, в словах "цідити", "садити" не будемо намагатись сказати "зцідити", "зсадити". Це навіть складно. Тому тут іде таке спрощення для комфортності вимови.

Інші приклади

Ми кажемо:

• "Не з кавою."
• "Я прийшов до тебе з кавою."

Користуємося цим спрощенням для комфортності вимови. Також префікси "роз-" і "без-" перед глухими допустимо вимовляти як "ро-з" і "бе-з". Наприклад, "розчулений". Тут ми трошки спростили, дали таку мелодійність, але перед "с" все ж таки зберігається наша дзвінка.

Звуки "г" і "ґ"

Якщо у нас "з" і "с" збігаються, то краще нам сказати виразно: "з розварилися", "розварилися", не "розсварилися". Тоді нам треба сипіти на четверте складове слова довше.

Висновок

Звук "г" у деяких випадках всередині слова має глуху вимову. Про це пізніше в інших відео. Про звуки "г" і "ґ" поговоримо окремо. Є ще багато, що вам розказати. Тож формулюйте правильно. Наприклад, якщо ви хочете сказати комусь комплімент, кажіть: "Ти маєш чудовий вигляд".