Урок 3. Як зупинити істерику тут і зараз

Сьогодні третій день нашого інтенсиву, і сьогодні ми розглянемо практичну тему - істерики у дітей. Після перегляду цього відео ви зможете застосувати отримані знання навіть сьогодні.

Чому виникають істерики?

Коли настає момент істерики, ми починаємо нервувати в більшості випадків не через те, що дитина почала падати і кричати, а через те, що ми починаємо відчувати себе безпорадними. Це може виникнути через те, що ми вже намагалися щось зробити, але нічого не виходило. Також на наші емоції можуть впливати зовнішні фактори, наприклад, коментарі бабусі або поява сторонніх осіб.

Як заспокоїти себе?

Важливо спочатку заспокоїти себе, а потім вже братися за розбирання з дитиною. Існує техніка, яка допоможе швидко заземлитися - знайти чотири предмети на певну літеру, що допоможе повернути у реальність.

Як уникнути негативних емоцій?

Якщо ви помічаєте, що ваша реакція на істерику дитини викликає у вас негативні емоції, важливо зупинитися і заземлитися. Перед тим як реагувати, слід проаналізувати свої думки і відчуття, щоб уникнути безпорадності і негативних вчинків.

Взаємодія з дитиною під час емоційних вибухів

Нічого зробити, а це лише ваша думка. Насправді так не є. В той же момент, поки ви це продумуєте, ви трохи остиваєтеся і вже можете діяти далі більш без емоцій.

Як пише книжка, коли ми заспокоїли себе, переходимо тоді лише до дитини, не навпаки. Тому що, якщо ви заведені, якщо вам хочеться плакати, кричати чи вдарити дитину, дитина відчуває цю емоцію в ній ще більше іде ця агресія або протест.

Отже, записуємо алгоритм наших дій. Перше - присідаємо на рівень очей дитини, хоч вона вас зараз і не бачить і не чує. Якщо це істерика, ми маємо, як дорослі, показати, що для нас це важливо і ми турбуємося за дитину. Ми готові надати їй допомогу, тому що ми дорослі, ми знаємо, ми вміємо і на нас можна покластися. Тому спускаємось на рівень очей дитини і пропонуємо їй, наприклад, заспокоїтись. Але не кажемо: "Заспокойся, не кричи", а пропонуємо, наприклад: "Хочеш, я тебе обійму?" Тобто, я розумію, що ти засмутився, тому що ми там пішли з вулиці чи я тобі щось не купила. Я тебе розумію, хочеш, я тебе зараз обійму.

Ви можете навіть проговорити ту емоцію, яку дитина може відчувати. Я розумію, що ти зараз злишся. Чому це важливо? Тому що ми маємо, крім того, що заспокоїти дитину, ми маємо її ще й навчити на майбутнє розуміти свої емоції, що вона відчуває. Тобто, коли мені хочеться кричати, так, тобто, я моє обличчя червоніє, мої вуха червоніють. А мені здається, що в мене в горлі тут щось є, а я злюсь. Я думаю, що ти зараз також злишся. Але пам'ятаємо, що в момент істерики дитина вас мало чує, тому говоримо коротко. Ви можете, наприклад, про емоції проговорити там пізніше, коли дитина буде в спокійному настрої.

Ви можете говорити з нею різні емоції, якщо дитина вже говорить. Якщо дитина ще не говорить, то з нею також говоримо коротко, не розводимо там великих діалогів. Говоримо: "Я розумію, що ти зараз злишся на мене там, чи на тата, чи на кого. А хочеш, я тебе обійму, хочеш, я тебе поглажу по спинці, хочеш, я тебе поглажу по голові, візьму тебе за руку". Тобто, ви знаєте вашу дитину краще, наскільки вона.