Що таке емоційне вигорання?

Емоційне вигорання - це не просто втома від роботи чи стрес. Це глибокий психологічний процес, що зачіпає когнітивну, емоційну та фізіологічну сфери. Як психологи, ми не тільки допомагаємо клієнтам справлятися з вигоранням, а й самі часто піддаємося цьому ризику.

Яке визначення емоційного вигорання за Крістіною Маслач?

Крістіна Маслач, одна з провідних дослідниць цієї теми, визначила вигорання як відповідь на хронічний стрес у професійній діяльності. Її трикомпонентна модель включає:

• Емоційне виснаження: відчуття постійної втоми, спустошення, брак енергії.
• Деперсоналізацію: цинізм, зниження емпатії, емоційна відстороненість від клієнтів або інших людей.
• Зниження професійної ефективності: сумніви у власних здібностях, відчуття безглуздості роботи.

Як вигорання класифікується в міжнародних системах?

У Міжнародній класифікації хвороб (ICD-11) вигорання класифікується як професійний феномен, а не хвороба. Воно визначено через:

• Виснаження та втрата енергії.
• Негативне ставлення до роботи, ментальна дистанція від неї.
• Зниження професійної продуктивності.

У Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів (DSM-5) вигорання не виділяється як окремий розлад, але його симптоми перетинаються з іншими клінічними станами, такими як генералізований тривожний розлад, депресивний розлад та адаптаційний розлад.

Яка різниця між стресом, перевтомою та вигоранням?

Вигорання не виникає раптово; це поступовий процес, що розвивається через хронічний стрес без достатнього відновлення. Ось як вони відрізняються:

• Стрес: короткочасний, фізичний стан напруження та тривоги, висока, але нестійка мотивація. Методи відновлення: відпочинок, коротка пауза.
• Перевтома: триває кілька днів або тижнів, фізичний стан втоми та сонливості, зниження мотивації. Методи відновлення: вихідні, зміна активності.
• Емоційне вигорання: триває місяці або роки, фізичний стан виснаження та апатії, повна втрата інтересу. Необхідне глибоке відновлення.

Які особистісні фактори сприяють вигоранню?

Деякі психологічні риси та глибинні переконання клієнта можуть робити його вразливішим до вигорання. До них належать:

• Перфекціонізм: високі очікування щодо себе, що створюють хронічний стрес. Терапевтична стратегія: виявлення нереалістичних стандартів, навчання балансу між зусиллями і відпочинком.
• Синдром рятівника: потреба допомагати всім навколо, ігноруючи власні потреби. Терапевтична робота: формування здатності відмовляти без почуття провини.
• Висока емпатія та слабкі особисті кордони: ризик емоційного виснаження. Терапевтична робота: навчання методів психоемоційного захисту.

Які професійні фактори сприяють вигоранню?

Деякі професійні групи особливо схильні до вигорання через особливості своєї роботи. Це включає:

• Сфера допомоги людям: психологи, лікарі, соціальні працівники, вчителі. Причини: постійний контакт із проблемами клієнтів, високе емоційне навантаження.
• Нестабільні умови роботи: фрілансери, підприємці, менеджери високих посад. Причини: постійний стрес через нестабільність доходу, нечіткі межі між роботою та відпочинком.

Які соціальні фактори впливають на вигорання?

Соціальне середовище впливає на те, як швидко людина може вигоріти та як вона буде відновлюватися. Важливі фактори включають:

• Вплив родини: надмірні очікування, нехтування емоційними потребами, відсутність підтримки.
• Культурні установки щодо праці та успіху: переконання, що успіх дорівнює самопожертві.

Як діагностувати рівень вигорання?

Існують різні методи та інструменти для оцінки вигорання:

• Інвентар Маслач (MBI): оцінює емоційне виснаження, деперсоналізацію та зниження професійної ефективності.
• Шкала професійного вигорання Бойко: оцінює чотири фази вигорання.
• Методи саморефлексії: глибинні запитання та щоденник вигорання для аналізу власного стану.

Ці інструменти допомагають визначити стадію вигорання у клієнта та розробити персональні стратегії відновлення.